Історія села Пологи

     

«Пологи, расположено в долине по обеим сторонам речки Удыч. Боли здоровою местностью можно считать середину села; концы же села расположенные при болотах, не благоприятные для здоровья; Почва земли – чернозёмная, а прилегающая к оврагам – глинистая. Пологи получил своё название от вида местности в котором оно расположено, которая представляет пологий скат к речке. Жителей 1699 душ обоего пола: все они – малороссы православного вероисповедования, занимаются земледелием; кроме двух еврейских семейств в селе нет других иноверцев. Народ к своему храму привержен и охотно делает пожертвования на его благоукрашения».

В перше в історичних джерелах  Пологи згадуються в середині 18ст. В 1887році відбувся організований виступ селян протии виснажливої праці в маєтку поміщика.

Вже в 1901-1902році селяни села довідались про ленінську газету «Искра» в якій розповідалось, як позбутись гнобителів.

Житель села Суржак Трохим виписав цю газету. Тоді з учителем з с. Бджільна Слободяником Афанасієм залучили до передплати ще 9 чоловік. Разом вони відправляли 1чоловіка в Петроград, а з відти він привозив надруковану на цигарковому папері газету, яка доставлялась з-за кордону.

Суржака Т. почали переслідувати і він змушений був тікати в м. Одесу і жити там під чужим паспортом з 1905-1907р Літом 1906року відбулися страйки бідняків і наймитів , які вимагали поліпшити умови життя.   

 Безсилля і злидні гнали людей на заробітки до місцевих поміщиків. Дехто залишив село і вирушав шукати кращої долі. Про це розповідав старожил села Гаврилюк Давид якому приходилось далеко від рідного села шукати щастя.

Важке економічне становище. Політичне безправ'я вимушувало селян шукати правди, виступати протии сваволі поміщиків.

Про культуру і освіту думати не було кому і за що. До 1886р. у селі не було навіть церковно–приходської школи. Існувала так звана школа грамоти, де вчили писати і читати. Зате була церква і казенна лавка.

В 1886 році школа являла собою звичайну сільську хату, а в ній було 2 класи. В 1903році під натиском селян земство згодилось побудувати школу. Для цього виділились мізерні кошти, а частину коштів селяни зібрали самі.

Земські школи мали широку програму навчання і це не сподобалось місцевому панові Шавранському. Він керував будівництвом школи і привласнив собі частину грошей. Школа була побудована не якісно. Одна кімната була збудована в 1905р., а друга частина в 1929р. В школі була бібліотека і квартира для вчителя. Навчалось у школі 30-40 дітей, що становило 15-20% від всіх дітей села. Навчались переважно хлопчики. Найбільше відвідувало учнів 1 клас, а в 2 класі 10 учнів, третій клас закінчували 2-3 учні. На цьому навчання в школі закінчувалось. В школі вчили писати, читати, та виконувати чотири арифметичні дії.

В класах стояли довгі парти, за якими сиділо по 6 учнів, був стіл для вчителя. На стіні висіла ікона і портрет царської сім’ї. Неслухняних дітей карали різками та лінійкою. Наказував учитель і піп. Самим жорстоким був піп Долинський, який побив учня Скоробреху так, що той через три дні помер.

Серед дорослого населення письменних не було, а число малописьменних становило 4-5% від всього населення. Учителі, яких пам’ятають громадяни: - Мотузенко (займав посаду дяка), Горобець.

А учителі Щербатюк, Покотило Сергій (вихідці із села), Левкопас, Загородній - були більш прогресивними людьми. Вони збирали «спевки», давали селянам читати газети і книги, ширили «просвітительство» серед населення.

Лікувальних закладів на селі не було. Лікуванням займались бабки – шептухи. Чимало людей забрали епідемії холери 1871 - 1872рр.

У першу світову війну загинуло більше 210 людей, жителів с. Пологи.

В1917р. поміщицьке господарство було ліквідоване селянами під керівництвом фронтовиків. Готувався розподіл землі.

В 1918 році на селі діяли комісари, які займалися продовольчою програмою. Першим комісаром у селі був Коваль Сергій. Але комісари діяли не довго. В липні 1918р. на території села встановилась влада окупантів, почалась розправа над тими хто організовував трудящих на ліквідацію панського майна. Першим до рук німців попали Довгань Іван, Довгань Дмитро, Затишняк Семен, Салійчук П. Дев’ять місяців село було під окупантами. В село повернулись поміщики, діяли банди контрреволюціонерів. В Гайсинському повіті діяла банда Волошина.

Після закінчення громадянської війни в селі почалось мирне життя. Дворів налічувалось 460. У селі було : коней – 250, волів – 50, корів – 200. В господарстві працювало більше 2 тис. чол. Працювала початкова школа, в якій навчалось 150 учнів.

  Сільське господарство в 1921-25 роках було дуже відстале. Сіяли, орали кіньми, або вручну.

 На селі було 4 сіялки. На один двір припадало 3.7га землі. Врожаї були низькі. Так пшениці збирали по 70 пудів з 1га, цукрових буряків по 208-210пудів з 1га.

В нашого села є немало сторінок героїчної боротьби трудового народу за своє визволення. Можна без перебільшення сказати, що в селі немає клаптика землі, не зрошеного кров’ю і потом його жителів. Населення села Пологи завдало рішучий протест проти панування польських магнатів і шляхти.

Село Пологи лежить на шляху, який сполучає Теплик і Джулинку. Цим шляхом не одна валка чумаків проїжджала підводами навантаженими пшеницею, сіллю та рибою.

Площа сучасного села займає 2744 га. Протяжність з півночі на південь 11.25км, з заходу на схід 5,25км. В межах села протікає річка Удич у яку впадають річка Теплик і притока Слупичка. Висота поверхні над рівнем води в океані в середньому дорівнює 195-200м.

Територія села Пологи входила до колишньої стародавньої Уманщини. Під Уманщиною слід розуміти землі, які на протязі 400 років були відомі під такою назвою.

На території с. Пологи і навколишній території приблизно 40-50км жили племена скіфів. Але були й слов’янські племена, які оселились тут десь у 7ст. до н.е. Деякі пам’ятники вказують на зв’язки населення скіфів з іншими державами. Так у селі Погорілому за 25км від Пологів знайдено скарб – 450 срібних римських монет датованих від 69 до 211 року н.е.

Про населення, що жило довго на території сучасного села Пологи, свідчить знахідка, яка викопана в 1932р. Це величезний скелет людини, розміри якої в 2-3р. більші за скелет сучасної людини. Про давнє поселення свідчать залишки посуду та цегли на південь від сучасного села, біля лісу «Слупич». За переказами старожилів, там був збудований монастир, навколо села розміщувалось поселення ремісників. Але на яке століття припадало заснування цього населення і як воно називалось ніхто не може сказати і в документах ніде не написано. Засновано село приблизно у 16 ст.

Територія с. Пологи бачила події далекої давнини. По її території проходили орди татар. Як розповідав в минулому житель села Суржак М.З. Що він чув від старих людей, які ще жили в той час, як на село нападали татари.

Було це влітку. Як вихор на село налетіли татари. Один із них заїхав до прабабусі Скоробрехи Миколи, а вона облила його кип’ятком і кинула в яму. Після татар на наше село нападали поляки, литовці. Так територія між Удичем  і Синюхою припадала Польщі у 1569р.

У 1609р. за постановою польського сейму землі Удич- Синюха були передані магнату Олександру Канецовському, старості Брацлавському, Вінницькому, Звенигородському. Землі, які мав займати Канецовський повинні були займати 7мл.ар., але шахрайським способом комісія виділила землю у 6р. більше. Так магнат Канецовський за рішенням сейму 13 травня 1609р. став господарем земель між Удичем і Синюхою. Магнати поводились  на українських землях, як загарбники, винищували всі матеріальні та духовні цінності.

В 1726 році землі с. Пологи стають володінням графа Потоцького. Ставником Потоцького в с. Пологи був поляк Слупецький. Від його прізвища збереглася назва лісу де був збудований маєток «Слупич». Пізніше, приблизно в 1759р. (дані з переказів) пологівська земля переходить у володіння поміщика Лісовського. Про це свідчить фундамент біля колгоспної майстерні. За років правління Лісовського було скасоване кріпосне право, але з часом Лісовський з банкрутів і його земля пішла під заставу, а в 1910 році борг сплатив поміщик Драгуновський і заволодів маєтком, і землю, якої у нього налічувалось 1300га, що складало 60% від усієї площі.

Після реформи 1861р. селяни одержали мізерні наділи землі. На 1699 душ населення було наділено 350га. Землі. Це по 4.4 сотки на душу. З Цих наділів збирали такі податки, що хліба у селян вистачало до «Покрови», а в кращому випадку до «Пилипівки». Такі дані давала газета «Голос», яка друкувалась в Петербурзі 1882року.